БАТЬКАМ

Тільки разом з батьками,спільними зусиллями вчителі можуть дати дітям велике людське щастя. 

                                                                    В.А. Сухомлинський 

Техніки релаксації "Колір настрою" (рекомендації для батьків)

ПОЧАТКОВА ШКОЛА

У початковій школі мотивація до навчання - виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, "кокон", щоб дитина розуміла: вона туди заходить - і все, вона вже налаштована на навчання.

3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник - наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика - але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, - є конфлікти.

4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам'ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5. Пам'ятаймо, що ми - не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки - між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками "Гоґвортс" - тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: "Ти з усім впораєшся". Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості - ну, і для себе принагідно.

7. Ми пам'ятаємо, що дитина перебуває в напрузі - отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод "зеленої ручки" - підкреслювати не недоліки, а успіхи - особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік - це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг - відкидання невикористаних нейронних зв'язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.

Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи "гальмувати". У неї потерпає довгострокова пам'ять. Вона, не те що б не хоче - а фізично не може запам'ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.

Ще Лєв Толстой казав, що існує "пустеля отроцтва". Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості - зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.

1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров'я. Адже їхні потреби у сні більші, ніж зазвичай.

2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням - це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, - тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.

3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, - це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.

Ми можемо поставити пряме запитання: "Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?". Наступний крок: "Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще". Щодо навчання можна сказати: "Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам - тебе контролювати чи не треба?".

4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням - це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.

5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють - він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив - це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.

6. Підліток може спитати: "Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?". Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально - якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

СТАРША ШКОЛА

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина "вчиться сама".

Якщо ми її усе ще контролюємо, - можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра - дитини 16-17 років - уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.

2. Якщо ми бачимо, що наша дитина - вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп'ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп'ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

Зараз непростий час і випробування для всіх - тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.

В перші тижні карантину всім стало зрозуміло, що до дистанційного навчання ніхто не готовий. Перед вчителями ніколи не ставили завдання налагодити дистанційну роботу, а батьки ніколи не готувалися до самостійного навчання дітей...

У підсумку всі в розгубленості: і вчителі, і батьки. Вчителі намагаються робити все можливе, щоб налагодити навчальний процес. Придумують нові освітні методики, намагаються переробити навчальну програму під нові завдання, думають, в якій формі видавати завдання. Однак більшість батьків не вчилися в педінституті і ніколи не працювали вчителями.

Отже, як пережити он-лайн навчання і не зійти з розуму?

• Перш за все - заспокойтеся. Намагайтеся тверезо оцінювати свої сили. Робіть те, що можете. Перестаньте вважати, що все, що надсилають школи, - є обов'язковим до виконання. Не нервуйте - в цьому немає ніякого сенсу. А довгу дистанцію треба проходити на рівному диханні.

2. Довіряйте собі і своїй інтуїції. Зрозумійте для себе, які форми навчання зручні саме для вас. Спробуйте з дітьми різні методики. Подивіться, як краще вашій дитині: коли ви йому розповідаєте матеріал, а потім він робить завдання, або навпаки?З одними дітьми добре працюють міні-лекції з подальшим виконанням завдань. Інші люблять спочатку самі прочитати теорію, а потім обговорити її. А деякі взагалі вважають за краще вчитися самостійно. Спробуйте всі варіанти. Подивіться, що найбільш ефективно в вашому випадку. 3. Виберіть зручний час доби. Одна дитина краще розуміє з ранку, інший ввечері. Поспостерігайте - а як ваша? Зараз є реальна можливість встановити для себе і ваших дітей індивідуальний режим навчання, перенести частину уроків на другу половину дня. Дитина позаймалася, відпочила, пограла, пообідала, допомогла мамі, а після обіду зробила ще один підхід до навчальних занять.

4. З'ясуйте, яка тривалість уроку підходить дитині. Деяким краще, коли уроки швидко змінюються змінами: 20-25 хвилин занять, відпочинок і знову займатися. Інші діти, навпаки, повільно входять в процес, але зате потім можуть довго і продуктивно працювати. Таку дитину краще залишити в спокої на годину або навіть півтора.

5. Створіть дитині чіткий розклад дня. У дитини, яка сидить вдома, складається відчуття, що він на канікулах. Тому батькам потрібно докласти зусиль, щоб зберегти режим: вставати в розумний час, не займатися уроками нескінченно і, найголовніше, - не плутати навчання з іграми. Відпочинок зараз так само важливий, як і завжди, - і тому плануйте для нього час в розкладі.

6. Розділіть квартиру на зони. Нехай у дитини буде зона відпочинку і робоча зона. Це важлива умова організації навчання. Так роблять деякі дорослі, які працюють з дому: щоранку встають, збираються і йдуть працювати в сусіднє приміщення. Це допомагає змінити домашній формат на робочий і налаштуватися. Робіть те ж саме для дитини.

Нехай він спить в одному місці, домашню роботу робить там, де завжди, а самі уроки, якщо є можливість, робить в абсолютно іншій частині квартири. Нехай це буде його робочий простір, де не буде відволікаючих його речей.

7. Придумайте розклад для всієї родини. І найголовніше - включіть в нього можливість відпочинку для себе. Це важливо. Зараз у батьків часу залишилося ще менше, тому що до звичайних обов'язків додалася дистанційна робота. А це означає, що навантаження навіть більше, ніж була.

Бо вдома процеси, які йшли в звичайному режимі в офісі, потрібно перевести в онлайн-формат. При цьому ніхто не відміняв готування і прибирання. Домашніх турбот стало більше. Вся сім'я в зборі, треба всіх годувати, мити посуд.

Тому спочатку вирішите, як спростити собі життя. Якщо будете намагатися все робити ідеально, тільки вимотати і втомитеся ще більше. Коли ви зрозумієте, як комфортно вам, простіше буде придумати, як полегшити життя дитині.

Дайте собі трохи часу і трошки свободи. Це дуже важливо - не забувати про себе. Карантин - це не привід робити подвиги, тому що у нас виявилося більше вільного часу. Головне - потім повернутися до активного життя здоровими і щасливими.

8. Створюйте тимчасові рамки для дитини. Дитина повинна розуміти, скільки часу йому відводиться на навчання, а скільки - на зміну. Наприклад, 2 години він займається. Не встиг - значить, не встиг. Іншим разом краще організує процес. Через кілька днів він звикне, і стане легше.

Не давайте дитині весь день сидіти за уроками. Він втомиться, почне злитися на вас, на вчителів і не зможе як слід виконати завдання. Тому що навчання, яка тягнеться весь день, вб'є будь-яку мотивацію і бажання у дитини і зіпсує настрій всієї сім'ї.

9. Доручіть татам займатися з дітьми. Часто мама - це емоції, ігри, обійми. Папа ж - це дисципліна. Довірте батькові стежити за уроками дітей.

10. Поговоріть з дитиною про те, навіщо взагалі він вчиться. Як дитина бачить свою освіту і його роль в своєму житті. Навіщо вчиться: щоб зробити приємно мамі, отримати хороші оцінки, щоб вступити до інституту чи щось ще? Яка у нього мета?

11. Подивіться на карантин як на можливість, а не покарання. Згадайте, що ви давно хотіли зробити разом з дитиною, але у вас не було часу або настрою. Грайте з дітьми в ігри. Нехай в різні дні вони приміряють на себе різні ролі. Сьогодні він буде піратом, а завтра - домогосподаркою і приготує їжу для всієї родини або прибере за всіма посуд.

Перетворіть домашні обов'язки в гру, міняються ролями, це може бути весело і забавно. Уявіть, що ви на безлюдному острові або потрапили на космічний корабель, летите в іншу галактику і досліджуєте іншу культуру.

Придумайте гру, в яку вам буде цікаво грати. Це дасть відчуття більшої свободи в просторі квартири. Складайте історії разом з дітьми, розмовляйте, читайте книги або дивіться разом кіно. І обов'язково обговорюйте прочитане і побачене з дитиною.

12. Зрозумійте, що за кілька тижнів дитина не відстане безнадійно. Ніякої катастрофи не станеться, якщо дитина щось упустить. Вчителі в будь-якому випадку потім будуть повторювати матеріал, щоб зрозуміти, хто як його засвоїв. І ви не повинні намагатися стати відмінницею разом з дитиною. Краще перетворите карантин в пригода, щоб потім було приємно згадати ці п'ять або шість тижнів.

13. ПАМ'ЯТАЙТЕ: ви не зобов'язані вчити дітей, це завдання школи. Завдання батьків - любити дитину, грати з ним і створювати здорову розвиваючу атмосферу. 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

Як уберегти дітей від можливих негативних варіантів розвитку подій та паніки через СОVID-19
у суспільстві.

Сьогодні існує факт: вірус є і люди хворіють. Тому, варто подбати про безпеку та психіку своїх дітей, дотримуватись елементарних правил особистої гігієни та карантину.

Отже, що робити? Центр дитячої психології "Lily" рекомендує.🦠 Не знецінювати свій страх і страх дитини. Врешті-решт, страх допомагає бути обачнішим.

• Не замулювати дитині очі, не обманювати, не створювати ілюзорну ситуацію благополуччя, а краще бути чесним.
• «Познайомитись» з вірусом, в прямому сенсі цього слова - з'ясувати деталі, яка категорія населення більш схильні до захворювання, скільки випадків одужання, перші симптоми і т.д.
• Дізнатися про правила безпеки, які рекомендують лікарі і обговорити це в сімейному колі.
• Не панікувати та не піддаватись загальнонаціональній паніці, тримати руку на пульсі, але не занурюватись в інформаційну пропаганду.
• Розробити план спільних дій у сім'ї на випадок підозри захворювання. Дитина повина мати розуміння своїх першочергових дій у разі, якщо захворіють близьки чи вона сама.
• Звісно, що мити руки і утриматись від місць з великим скупченням людей. А ще, не дивлячись ні на що, на все дивитись з гумором.

• Не замулювати дитині очі, не обманювати, не створювати ілюзорну ситуацію благополуччя, а краще бути чесним.
• «Познайомитись» з вірусом, в прямому сенсі цього слова - з'ясувати деталі, яка категорія населення більш схильні до захворювання, скільки випадків одужання, перші симптоми і т.д.
• Дізнатися про правила безпеки, які рекомендують лікарі і обговорити це в сімейному колі.
• Не панікувати та не піддаватись загальнонаціональній паніці, тримати руку на пульсі, але не занурюватись в інформаційну пропаганду.
• Розробити план спільних дій у сім'ї на випадок підозри захворювання. Дитина повина мати розуміння своїх першочергових дій у разі, якщо захворіють близьки чи вона сама.
• Звісно, що мити руки і утриматись від місць з великим скупченням людей.
• А ще, не дивлячись ні на що, на все дивитись з гумором.Отже, під час карантину в сімейному колі з'явилося багато часу для проведення та спілкування з дитиною. Проведіть час з користю та інформативно! Малюйте, читайте, творіть! Переглядайте разом цікаві фільми, а потім аналізуйте, обговорюйте сюжети та ситуації.
  З метою дотримання обов'язків та порядку складіть з дитиною домашній режим та розклад занять дистанційного навчання! Допомагайте, роз'яснюйте навчальний матеріал.
  Частіше розмовляйте з дитиною і показуйте свою любов та підтримку!

Здоров'я вам та гармонійного натхнення!

КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО:

• на рівень життя, необ­хідний для фізичного, розу­мового, духовного, мораль­ного та соціального розвит­ку;
• на захист здоров'я та медично-санітарне обслуго­вування;
• на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків або тих, хто забезпечує за ними догляд;
• на захист від жорсто­ких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини, видів дій чи пока­рання;
• на захист від будь-яко­го покарання;
• на захист від сексуаль­них домагань;
• на проживання з бать­ками та на підтримку кон­такту з батьками у разі їх розлучення;
• на вільне висловлюван­ня поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
• на свободу думки, совісті, віросповідання;
• на особисте життя, на недоторканність житла, тає­мницю кореспонденції. 

КОЛИ ПРАВА ДИТИНИ ПОРУ­ШУЮТЬСЯ:

• Коли не гарантована її безпека для життя та здоро­в'я.
• Коли її потреби ігнору­ються.
• Коли стосовно дитини простежуються випадки на­сильства або приниження.
• Коли порушується не­доторканність дитини.
• Коли дитину ізолюють.
• Коли дитину заляку­ють.
• Коли вона не має пра­ва голосу у прийнятті важ­ливого для сім'ї рішення.
• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки й почуття.
• Коли її особисті речі не є недоторканними.
• Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.
• Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Діти в суспільстві най­більш уразливі. Діти, права яких порушуються, часто стають соціально і психоло­гічно дезадаптованими.

ЯК РЕАГУЄ ДИТИНА НА ПО­РУШЕННЯ ЇЇ ПРАВ?

• Їй стає важко спілкува­тися з однолітками і дорос­лими {вона блазнює, замикається в собі тощо).
• Її турбує особиста без­пека й любов до неї.
• Вона часто буває в по­ганому настрої.
• Може втекти з дому.
• Може вживати нарко­тики або алкоголь.
• Може заподіяти собі смерть.

ЩО БАТЬКИ МОЖУТЬ ЗРОБИ­ТИ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ?

• Пам'ятати, що дитина - це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

• Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводитися безпечно.

• Негайно припинити фізичну і словесну агресію щодо неї та інших людей.
• Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями й думками.
• Пам'ятати про її вік та про те, що вона має особистісні особливості.
• Залучати її до обгово­рення тих сімейних про­блем, які можуть бути для неї доступними.
• Залучати дитину до створення сімейних правил.

Як пережити підліткову кризу: інструкція з виживання для батьків